КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
      ТЕАТРУ, КIНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ
      іменi І. К. Карпенка-Карого

Офіційний сайт
eng   рус
Вступнику Факультет театрального мистецтва Інститут екранних мистецтв Новини Контакти


         Увага!
Інформація розміщена на сайті www.knutkt.kiev.ua не є офіційною інформацією Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого та є недостовірною. Офіційний сайт нашого університету знаходиться за адресою:
  www.knutkt.com.ua

Кафедра театрознавства

Завідувач кафедри - Фіалко Валерій Олексійович, заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії НСТД України в галузі театрознавства і театральної критики, професор кафедри.

Завідувач лабораторії - Самойлова Тетяна Гнатівна

У 20–30-х роках ХХ століття спеціальної кафедри театрознавства в Музично-драматичному інституті імені М.В. Лисенка не існувало, як не було і самої театрознавчої спеціалізації, натомість теорію драми та історію українського і всесвітнього театру викладав  професор П.І. Рулін (до 1934 р.).

Перший прийом студентів зі спеціалізації «Театрознавство»  здійснено в 1944 році після звільнення Києва від фашистської окупації і повернення інституту з евакуації. В цей час підготовкою театрознавців займалася кафедра історії театру та літератури, яку в 1945–1947 роках очолював  український літературознавець і театрознавець, академік АН України, професор О.І. Білецький. На кафедрі працювали відомі фахівці, історики українського та зарубіжного театру — професор А.Я. Гозенпуд, доценти В.О. Хорол, Д.Л. Соколов ( а також історію костюму та побуту).

За необхідності для викладання певних  курсів запрошували науковців з Москви — професори Г.Й. Гоян, С.С. Ігнатов; з Ленінграду — В.М. Тамарченко та ін.

1948 року кафедра відокремилася у самостійний структурний підрозділ, зосередившись на викладанні лише театрознавчих дисциплін, отримавши назву кафедри історії театру. Її очолювали: доктор мистецтвознавства, професор М.К. Йосипенко ( 1947–1953), Є.О. Шатилов, (1954–1956), кандидат мистецтвознавства, доцент І.О. Волошин (1957–1973).

В 50–60-ті роки науково-педагогічну діяльність кафедри визначали випускники першого набору спеціалізації «театрознавство», які невдовзі захистили кандидатські дисертації: Р.Д. Сенникова (історія російського театру), Л.К. Білецька (історія українського театру), І.Г. Посудовська-Ваніна (історія зарубіжного театру). Один з профілюючих предметів — «Семінар з театральної критики» — вели театрознавці Б.Я. Доценко, П.І. Тернюк, Ю.Д. Луцький.

З 1973 по 1978 кафедру очолював кандидат мистецтвознавства, доцент Ю.М. Бобошко. Він органічно поєднував знання історика, теоретика і театрального критика. Викладав студентам-театрознавцям семінар з театральної критики і  вступ до театрознавства .

З 1957 року почалася підготовка театрознавців заочної форми навчання. Її плідна діяльність була обумовлена багаторічною працею Л.К. Білецької на посаді декана заочного відділу.

1977 року кафедра історії театру, перейменована на кафедру театрознавства, розширила профіль підготовки фахівців зі спеціалізацій історія і теорія театру, театральна критика. У 1978–1981 роках її очолювала кандидат мистецтвознавства, доцент Р.Д. Сенникова; у 1988– 1993 — академік Національної академії мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор Р.Я. Пилипчук, який водночас обіймав посади проректора з наукової роботи (1977–1983), а згодом — ректора інституту (1983–2003).

Стало традицією, що фахівці кафедри театрознавства водночас очолюють науково-педагогічну діяльність Університету. Так, кандидат мистецтвознавства, професор П.І. Кравчук, викладаючи історію українського театру, обіймав посаду проректора з навчальної та наукової роботи; кандидат мистецтвознавства, професор Г.Д. Миленька (історія зарубіжного театру) — проректор з наукової роботи та міжнародних зв’язків.

У 70-ті роки семінар з театральної критики почали читати кандидати мистецтвознавства, професори А.В. Поляков (1981 – 1988; 1993–2004 завідувач кафедри), В.І. Заболотна (вона ж — теорію драми).

Т.Д. Болгарська підхопила науково-педагогічну естафету батька —Д.Л. Соколова, — захистила кандидатську дисертацію і викладає  історію матеріальної культури, костюму та побуту й історію російського театру.

В наступні роки  кафедра поповнилася молодими викладачами. Захистили кандидатські, згодом докторські дисертації — професори Н.В. Владимирова (історія зарубіжного театру), Г.І. Веселовська (історія українського театру і вступ до театрознавства).

Розпочали викладати цикл лекцій з історії українського театру кандидати мистецтвознавства, доценти Н.П. Єрмакова і Т.В. Жицька (основи тележурналістики); семінар з театральної критики — доценти Ю.Б.Богдашевський і  С.Г. Васильєв.

Розвиток світової сценографії студенти вивчають під керівництвом мистецтвознавців К.М. Пітоєвої і О.О. Ягодовської. Театральну критику, історію російського театру, а згодом магістерські дисципліни викладає кандидат мистецтвознавства, доцент В.О. Фіалко.

З 2004 року В.О. Фіалко очолює кафедру. Саме в цей час  відбувається масштабна реорганізація вищої освіти. Виникає необхідність у розробці нової концепції підготовки студентів-театрознавців. До цієї роботи долучилися знані науковці, доктори наук, професори — О.Ю. Клековкін та М.Ю.Ржевська, які викладають цикли теоретичних і історичних дисциплін студентам – кваліфікації «бакалавр» і  « магістр».

Педагогічний склад кафедри збагачують критики В.М. Жежера, Г.І. Шерман, Б.О. Куріцин, М.В. Котеленець (крім семінару з театральної критики, читає історію російського театру).

Цикл історичних дисциплін ведуть В.А. Кушніренко, Д.В. Шестакова, В.І. Грицук, І.Б. Генсицька, В.Д. Собіянський; основи сценарної майстерності і драматургії — Л.В. Волошин, та ін.

На стаціонарній та заочній аспірантурі зі спеціалізації «театрознавство» лише за останнє десятиліття захистили кандидатські дисертації аспіранти кафедри — М.В. Гарбузюк, С.М. Максименко, Р.П. Леоненко. В.М.Андрійцьо, Т.А. Бойко, Я.Г. Грушецький.

Нині на кафедрі працюють  36 викладачів: 1 — академік Академії мистецтв України, 4 — доктори мистецтвознавства, 13 — мають науковий ступінь кандидата мистецтвознавства та вчені звання професора (5) й доцента (9). Дев’ять викладачів відзначені почесним званням «Заслужений діяч мистецтв України», двоє — «Заслужений журналіст України», шестеро – званням лауреатів фахових премій Національної Спілки театральних діячів України в галузі театрознавства і театральної критики імені І. Котляревського.

Викладачі кафедри забезпечують викладання театрознавчих дисциплін студентам 11 спеціалізацій (на факультеті театрального мистецтва та в Інституті екранних мистецтв) та двох спеціалізацій у магістратурі.

Педагогічний принцип підходу до студента — індивідуальний. Група курсу невелика: від 5 до 10 осіб. У викладачів є можливість опікуватися фаховим розвитком кожного студента персонально.

Велика увага у навчально-виховному процесі приділяється органічному поєднанню теоретичної та практичної підготовки студенів. Причому виробнича практика проводиться не тільки в театрах, а й у газетах, журналах, на радіо і телебаченні, під час міжнародних театральних фестивалів, — що розширює практичні навички і творчі можливості молодих фахівців. Студенти беруть участь у науковій роботі в процесі навчання: в університетських, всеукраїнських та міжнародних конкурсах студентських наукових робіт, у наукових конференціях та олімпіадах, одержуючи дипломи і нагороди переможців.

Студенти активно публікуються в пресі — у середньому на рік у журналах і газетах  з’являється понад 150 публікацій. Кафедра проводить щорічні конкурси кращих студентських публікацій, відзначаючи переможців.

Випускники кафедри успішно працюють: співробітниками редакцій газет і журналів (фахових і широкого профілю);  на телебаченні і радіо; керівниками літературно-драматичних частин та інформаційно-аналітичних відділів театрів; викладачами академій, університетів, інститутів, коледжів, ліцеїв; працівниками науково-дослідних установ, музеїв; співробітниками дирекцій різних мистецьких фестивалів, фондів, концертно-продюсерських агенцій; співробітниками Міністерства культури України, управлінь культури місцевих адміністрацій, інших державних установ та громадських організацій.

Велику допомогу в навчальному процесі здійснює лабораторія театрознавства, яка має значний фонд театрознавчої літератури, фахової преси, бібліографічно-інформаційного матеріалу, відео- та аудіо записів вистав українських і зарубіжних театрів. Систематично поновлюється інформаційна база про всіх випускників кафедри.

Лабораторія театрознавства — одна з небагатьох науково-методичних центрів, де дбайливо зберігаються унікальні матеріали з історії українського і світового театру. Відчуваючи виклики часу, її співробітники на чолі з Т.І. Самойловою активно залучають новітні технічні засоби у навчальний процес.

Викладачі кафедри забезпечили методично-наукову базу театрознавчої освіти в Україні, зробили вагомий внесок у створення історії та теорії українського театру, розвиток театрально-критичної думки.

Не можна не згадати, що саме на кафедрі театрознавства у 1972 році здійснено перший прийом і розпочато підготовку фахівців з театрознавчої спеціалізації «організація, планування та управління театральною справою» (ОПУ), на базі якої у 1975 році створено нову кафедру — організації та управління театральною справою (тепер кафедра організації театральної справи — ОТС). Науково-творча, педагогічна координація навчального процесу з усіма кафедрами університету і провідними установами країни стали запорукою вдосконалення процесу підготовки студентів-театрознавців.

На сьогодні члени кафедри визначають наукове і театрально-критичне життя України, їхній творчій доробок щороку вимірюється тисячами сторінок монографій, методичних посібників, навчальних програм, статей у наукових збірниках та періодиці.

Вони постійно виступають з доповідями на всеукраїнських і міжнародних конференціях і симпозіумах, беруть участь у роботі та очолюють журі театральних фестивалів, працюють у складі спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій, у роботі експертної ради Державної атестаційної комісії та ін.

Певне уявлення про масштаб  діяльності науковців кафедри дає лише вибірковий перелік виданих монографій:

М.К. Йосипенко — «Марко Лукич Кропивницький» (1958), «У творчій співдружбі: українсько-російські театральні зв’язки» (1954).

І.О. Волошин — «Джерела народного театру на Україні» (1960), «Михайло Щепкін і Україна» (1963).

П.І. Тернюк — «Іван Мар’яненко» (1968).

Ю.Д. Луцький — «Драматургія Г.Ф. Квітки-Основ’яненка і театр» (1978) Р.Д. Сеннікова — «Михаил Романов» (1972).
І.Г. Ваніна — «Шекспір на український сцені» (1958).

Ю.М. Бобошко — «Гнат Юра» (1980), «Режисер Лесь Курбас» (1987).

Р.Я. Пилипчук — Історія української культури. У 5 т. (Т. 2, 2001; Т. 3, 2003; Т. 4, Кн. 2, 2005; розд. про театр XVI–XIX ст.)

В.І. Заболотна — «Амвросій Бучма» (1984).

П.І. Кравчук — «В.С.Василько — режисер» (1980).

В.О. Фіалко — «Режисура і сценографія: шляхи взаємодії» (1989).

Н.П. Єрмакова — «Акторська майстерність Любові Гаккебуш» (1979), «Березільська культура: історія, досвід» (2012).

Н. Владимирова — «Західноєвропейський театр у динаміці культуро творчого процесу межі Х1Х–ХХ століть» (2008).

С.Г. Васильєв, В.М. Жежера — «Мала енциклопедія театру на Подолі» (2008).

В.М. Жежера — « Микола Яковченко»  ( 2011).

Г.І. Веселовська — «Театральні перехрестя Києва 1900–1910 рр.» (2006, «Український театральний авангард» (2010).

Г.Д. Миленька — «Культуротворчий потенціал теоретичної спадщини Г. Е. Лессінга» (2013).

О.Ю. Клековкін — «Сакральний театр: Ґенеза. Форми. Поетика» (2002), « THEATRICA: Лексикон» ( 2012).

М.Ю. Ржевська — «На зламі часів. Музика наддніпрянської України першої третини ХХ століття у соціокультурному контексті епохи» (2005).

Адреса кафедри: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик 52, к. 26, тел. 234-14-08


 








  

   



Генеральні партнери

Компанія «Інтеко-холдінг»






© 2010 Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Розробка сайту bo-co