КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
      ТЕАТРУ, КIНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ
      іменi І. К. Карпенка-Карого

Офіційний сайт
eng   рус
Вступнику Факультет театрального мистецтва Інститут екранних мистецтв Новини Контакти



         Увага!
Інформація розміщена на сайті www.knutkt.kiev.ua не є офіційною інформацією Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого та є недостовірною. Офіційний сайт нашого університету знаходиться за адресою:
  www.knutkt.com.ua

Вступний екзамен з української мови та літератури


Пояснювальна записка

Програму для вступників розроблено з урахуванням чинних програм з української мови та літератури для 5-9 класів (лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-6611 від 23.12.2004 р.) та програм для профільного навчання учнів 10-11 класів (рівень стандарту, наказ Міністерства освіти і науки України № 1012 від 28.10.2010 р.) та з урахуванням вимог ЗНО.

Зважаючи на варіативність програм з української мови та літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, до програми внесено персоналії письменників і художні твори, вивчення яких передбачено всіма чинними програмами й відображено в усіх підручниках, рекомендованих міністерством освіти і науки України.

Матеріал програми розподілено за такими розділами: «Українська мова» («Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфоепія», «Орфографія», «Розвиток мовлення») та «Українська література» («Усна народна творчість», «Давня українська література», «Література кінця XVIII - початку XX ст.», «Література XX ст.», «Творчість українських письменників-емігрантів», «Сучасний літературний процес»).

Форма проведення вступного екзамену – усна.


УКРАЇНСЬКА МОВА

1. Фонетика. Графіка.

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й не наголошені склади.

Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.

Вступник повинен уміти: визначати в словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні; ділити слово на склади; визначати звукове значення букв у слові. Визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й

2. Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

Вступник повинен уміти пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні; уживати слова в переносному значенні. Знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні вивчені групи слів; пояснювати значення фразеологізмів, приказок, прислів’їв, крилатих висловів, правильно й комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні.

3. Будова слова. Словотвір

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.

Вступник повинен уміти відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів

4. Морфологія.

4.1. Іменник

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Вступник повинен уміти розпізнавати іменники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням, уживаністю в мовленні; визначати основні способи творення іменників; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями.

4.2. Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка групи).

Вступник повинен уміти розпізнавати прикметники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників, повні й короткі форми якісних прикметників; розрізняти основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювати прикметники; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових.

4.3. Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;

4) сорок, дев ‘яносто, сто;

5) двісті - дев ‘ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

Особливості правопису числівників.

Вступник повинен уміти розпізнавати числівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; добирати потрібні форми числівників і використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками.

4.4. Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників.

Вступник повинен уміти розпізнавати займенники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно добирати потрібні форми займенників і використовувати їх у мовленні .

4.5. Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

Вступник повинен уміти розпізнавати дієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни; використовувати один час і спосіб у значенні іншого; розрізняти основні способи творення дієслів, зокрема видових форм, форм майбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказового способу дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. Розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання; відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні. використовувати дієприкметники в мовленні. Розпізнавати дієприслівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи їх творення; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

4.6. Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників разом і через дефіс.

Вступник повинен уміти розпізнавати прислівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основні способи творення прислівників; відрізняти правильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні.

4.7. Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні.

Вступник повинен уміти Розпізнавати прийменники, визначати їхні морфологічні ознаки, групи прийменників за походженням і за будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні Розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням і будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати сполучники в мовленні. Розпізнавати частки, визначати групи часток за значенням і вживанням; правильно й комунікативно доцільно використовувати частки в мовленні.

4.8. Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.

Вступник повинен уміти розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні.

5. Синтаксис

5.1. Словосполучення.

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.

Вступник повинен уміти розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв’язок між словами й реченнями; визначати головне й залежне слово в підрядному словосполученні; визначати поширені й непоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираження головного слова.

5.2. Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю засобів ускладнення (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).

Вступник повинен уміти розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання.

5.2.1. Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

Вступник повинен уміти розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання.

5.2.2. Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).

Вступник повинен уміти розпізнавати види другорядних членів та їхні типи й різновиди, визначати способи вираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні; правильно розставляти розділові знаки при непоширеній прикладці, порівняльному звороті.

5.2.3. Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні.

Вступник повинен уміти розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власному мовленні.

5.2.4. Речення з однорідними членами

Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнюючі члени речення. Розділові знаки з односкладними членами.

Вступник повинен уміти розпізнавати просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними, та правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості таких речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них.

5.2.5. Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.

Вступник повинен уміти розпізнавати складні речення різних типів, визначати їхню структуру, види й засоби зв’язку між простими реченнями. Добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті. Правильно розставляти розділові знаки, будувати схему такого речення.

5.2.5.1. Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Вступник повинен уміти розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні.

5.2.5.2. Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.

Вступник повинен уміти розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їхню будову, зокрема складнопідрядних речень з кількома підрядними, відображати її в схемі складнопідрядного речення; визначати основні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характером зв’язку між частинами. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування.

5.2.5.3. Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Вступник повинен уміти розпізнавати безсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їхніми частинами-реченнями (однорідними й неоднорідними), особливості інтонації безсполучникових складних речень; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні.

5.2.5.4. Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

Вступник повинен уміти визначати структуру складних речень з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні.

5.3. Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

Вступник повинен уміти визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою та діалогом.

6. Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.

Вступник повинен уміти розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них; користуватися різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування.

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через

фонетичну транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків:

1) [дж], [де], [де’];

2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

5) м’яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом.

Вступник повинен уміти визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків; наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм.

8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначенняподовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови. Особливості написання числівників. Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків).

Вступник повинен уміти розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність).

Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв’язку речень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура тексту типу розповіді, опису, роздуму.

Вступник повинен уміти уважно читати, усвідомлювати й запам’я-товувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне. Критично оцінювати прочитане. Аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. Будувати письмове висловлення, логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, обраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети. Уміти формулювати, добирати доречні аргументи і приклади, робити висновок, висловлювати власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставин; правильно структурувати текст, використовуючи відповідні мовленнєві звороти. Знаходити й виправляти похибки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1. Усна народна творчість

  • Загальна характеристика календарно-обрядових і соціально-побутових пісень.
  • Тематика, зміст, образи народних балад і дум. Історичні пісні «Зажурилась Україна», «Чи не той то хміль», «Ой Морозе, Морозенку».
  • Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри, віють буйні”, «За світ встали козаченьки”.
  • Тематика, образи, зміст народних дум і балад. «Дума про Марусю Богуславку”, «Дума про трьох братів, що тікали з города Азова», Балада «Бондарівна”.

2. Давня українська література

  • «Слово про похід Ігорів».
  • «Повість минулих літ” (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги, про напад хозарів).
  • Григорій Сковорода. Філософські ідеї. Збірка «Сад Божественних пісень». Вірші «De libertate”, «Всякому місту – звичай і права». Байка «Бджола та Шершень».
  • Полемічна література. Іван Вишенський.

3. Література кінця XVIII — початку XX ст.

  • Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка».
  • Григорій Квітка-Основ’яненко. «Маруся».
  • Тарас Шевченко. «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Перебендя», «Катерина», «Гайдамаки», «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ», «До Основ’яненка», «І мертвим, і живим, і ненародженим...», «Заповіт», цикл «В казематі», «Садок вишневий», «Мені однаково».
  • Пантелеймон Куліш. «Чорна рада».
  • Марко Вовчок. «Максим Гримач».
  • Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я».
  • Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
  • Українська драматургія другої половини XIX ст.
  • Іван Карпенко-Карий. «Хазяїн», «Мартин Боруля”.
  • Іван Франко. Збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя». Поезії «Гімн», «Чого являєшся мені у сні». Поема «Мойсей». Драма «Украдене щастя».

4. Література XX ст.

  • Михайло Коцюбинський. «Intermezzo», «Цвіт яблуні». Повість «Тіні забутих предків».
  • Ольга Кобилянська. «Людина», «Земля”.
  • Леся Українка. Поезія «І все-таки до тебе думка лине», «Contra spem spero», «До мого фортепіано». Драматичні поеми «Лісова пісня», «Бояриня».
  • Василь Стефаник. «Камінний хрест».
  • Микола Вороний. «Блакитна Панна”.
  • Олександр Олесь. Вірші «Сміються, плачуть солов’ї», «Айстри», «Чари ночі”, «О слово рідне! Орле скутий!..”
  • Володимир Винниченко. Драма «Чорна Пантера і Білий Ведмідь». Новела «Момент”, оповідання «Федько-халамидник».
  • Епоха «Розстріляного відродження» в українській літературі. Художні пошуки, стильове розмаїття поезії і прози (М. Семенко, Є. Плужник, П. Тичина, М. Хвильовий)
  • Павло Тичина. Збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав». Вірші «О панно Інно”, «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить».
  • Творчість українських неокласиків (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Ю. Клен, П. Филипович).
  • Максим Рильський. Збірки «На білих островах», «Під осінніми зорями». Вірші «Запахла осінь в’ялим тютюном», «На білу гречку впали роси», «Не бійтесь заглядати у словник», ««Молюсь і вірю...”
  • Володимир Сосюра. «Любіть Україну», «Так ніхто не кохав».
  • Юрій Яновський. Роман «Вершники». Новели з роману «Подвійне коло», «Шаланда в морі”.
  • Микола Хвильовий. Новели «Я (Романтика)», «Кіт у чоботях».
  • Валеріан Підмогильний. Роман «Місто”.
  • Микола Куліш. Драми «Мина Мазайло», «Народний Малахій».
  • Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом”.
  • Богдан-Ігор Антонич. «Антонич був хрущем…», «Різдво», «Пісня про незнищенність матерії».
  • Олександр Довженко. «Зачарована Десна», «Україна в огні».
  • Андрій Малишко. «Пісня про рушник».
  • Василь Симоненко. Збірка «Тиша і грім». Поезії «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти - людина?».
  • Олесь Гончар. «За мить щастя».
  • Григір Тютюнник. Новела «Три зозулі з поклоном».
  • Ліна Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Поезії «Страшні слова, коли вони мовчать”, «Українське альфреско”, «Моя любове, я перед тобою!», «Доля».
  • Іван Драч. Балади «Балада про соняшник», «Крила».
  • Дмитро Павличко. Збірки «Гранослов», «Сонети подільської осені», «Таємниця твого обличчя». Пісенна поезія «Два кольори».
  • Микола Вінграновський. Лірика.
  • Василь Стус. «На колимськім морозі калина», «Сто років, як сконала Січ», «Як добре те, що смерті не боюсь я”, «Церква святої Ірини», «О земле втрачена, явися!..”
  • Український химерний роман 70-80 р.р. ХХ ст.. (В. Шевчук, В. Дрозд, В. Земляк)
  • Український історичний роман 2 пол. ХХ ст.. (П. Загребельний, Р. Іваничук, Ю. Мушкетик)

5. Твори українських письменників-емігрантів

  • Празька школа поетів (Є. Маланюк, О. Теліга, О. Ольжич).
  • Поезія Євгена Маланюка «Знаю — медом сонця, ой Ладо...», «Сучасники», «Шевченко», «Стилет чи стилос”.
  • Іван Багряний. «Тигролови».
  • Василь Барка «Жовтий князь».
  • Улас Самчук. «Марія».
  • Нью-Йоркська група поетів. Загальний огляд творчості (Е. Андієвська, Ю. Тарнавський, Б. Бойчук, В. Вовк, Б. Рубчак).

6. Сучасний літературний процес

  • Загальний огляд, основні тенденції.
  • Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація”, «Пропала грамота”, «ЛуГоСад”)
  • Творчість Ю.Андруховича.
  • Творчість О.Забужко.
  • Творчість І.Римарука, В. Герасим’юка
  • Література елітарна і масова.
  • Сучасні часописи і альманахи.


Критерії оцінювання усної відповіді

Об’єктом контролю з сучасної української мови, історії української літератури є перевірка рівня оволодіння вступниками знань, набутих у школі.

Бали

Критерії оцінювання


180-200

Оцінка « відмінно» виставляється, якщо абітурієнт повно і точно висвітлює теоретичні питання, зазначені в білеті, відповідь супроводжується значною кількістю прикладів, які демонструють глибину розуміння абітурієнтом вивченого матеріалу. Вона має бути чіткою і послідовною, бажано без елементів самовиправлення.


140-179

Оцінка «добре» виставляється у випадках, коли абітурієнт правильно, але недостатньо повно і точно розкриває поставленні питання, при цьому відповідь лишається чіткою і послідовною, обов’язково супроводжується прикладами. Допускається 2-3 помилки.


100-139

Оцінка «задовільно» виставляється, коли абітурієнт не виявляє ґрунтовних знань матеріалу шкільної програми, продемонстрував знання лише основних положень, що розкривають суть питання, дав не досить чітке або неповне визначення аналізованого об’єкта, не має необхідних навичок аналізу мовного матеріалу, допускає 4-5 помилок. Оцінка «задовільно» ставиться і в тому випадку, якщо абітурієнт не зміг чітко відповісти на одне з питань, але водночас добре або відмінно відповів на інші, або ж, не відповівши на одне з питань екзаменаційного білета, зміг дати чітку відповідь на поставлені викладачем додаткові питання, які стосуються контрольного питання.


1-99

Оцінка «незадовільно» виставляється, коли абітурієнт не виявив знання основних положень, що розкривають суть питання, не дав визначення аналізованого об’єкта, не вказав на його основні

семантичні та структурні характеристики, не може дати відповідь на поставлені питання або поверхово розкриває лише одне з них. Оцінка «незадовільно» ставиться у тих випадках, коли абітурієнт відмовляється відповідати на питання екзаменаційного білета, аргументуючи відмову повним незнанням та непідготовленістю до екзамену.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ:

  1. Глазова О. П., Кузнєцов Ю. В. Рідна мова: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. –
    К.: Педагогічна преса, 2005. – 288 с.
  2. Єрмоленко С. Я., Сичова В. Т. Рідна мова: Підруч. для 5 кл. – К.: Грамота, 2005. – 240 с.
  3. Бондаренко Н. В., Ярмолюк А. В. Українська мова: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. –
    К.: Освіта, 2005. – 272 с.
  4. Глазова О. П., Кузнєцов Ю. В. Рідна мова: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. –
    К.: Педагогічна преса, 2006. – 288 с.
  5. Єрмоленко С. Я., Сичова В. Т. Рідна мова: Підруч. для 6 кл. – К.: Грамота, 2006. – 296 с.
  6. Пентилюк М. І., Гайдаєнко І. В., Ляшкевич А. І., Омельчук С. А. Рідна мова: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Освіта, 2006. – 272 с.
  7. Бондаренко Н. В., Ярмолюк А. В. Українська мова: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. –
    К.: Освіта, 2006. – 240 с.
  8. Передрій Г. Р., Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Остаф Я. І. Рідна мова: Підруч. для 7 кл. –
    К.: Освіта, 2003. – 272 с.
  9. Ющук І. П. Рідна мова: Підруч. для 7 кл. – К.: Арт-Освіта, 2004. – 288 с.
  10. Олійник О. Б. Українська мова: Підручник для 7 кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2003. – 364 с.
  11. Біляєв О. М., Пентилюк М. І., Симоненкова Л. М., Симоненкова Т. П. Українська мова: Підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: ВД «Афон», 2004.– 128 с.
  12. Ющук І. П. Рідна мова: Підруч. для 8 кл. – К.: Арт-Освіта, 2004. – 256 с.
  13. Олійник О. Б. Українська мова: Підручн. для 8 кл. серед. шк. – К.: Вікторія, 2004. – 288 с.
  14. Біляєв О. М., Пентилюк М. І., Симоненкова Л. М., Симоненкова Т. П. Українська мова: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: ВД «Афон», 2004. – 128 с.
  15. Шелехова Г. Т., Остаф Я. І., Скуратівський Л. В. Рідна мова: Підручник для 9 кл. – К.: Освіта, 2002. – 256 с.
  16. Олійник О. Б. Українська мова: Підручн. для 9 кл. середньої школи. – К. : Вікторія, 2003. – 384 с.
  17. Біляєв О. М., Пентилюк М. І., Симоненкова Л. М., Симоненкова Т. П. Українська мова: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Освіта, 2002. – 208 с.
  18. Олійник О. Б. Українська мова: Підручн. для 10–11 кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2004. – 448 с.
  19. Степанишин Б. Українська література: Підручник для 9 класу. – Київ: Арт-Освіта, 2004. – 334 с.
  20. Джерела пружно б’ють: Хрестоматія з української літератури для 9 кл. / Упор. Б. Степанишин. – К.: Арт-Освіта, 2004. – 478 с.
  21. Хропко П. Українська література: Підруч. для 10 кл. – К.: Школяр, 2006. – 528 с.
  22. Срібний птах: Хрестоматія з української літератури для 11 класу / Упор. Семенюк Г., Ткачук М., Гуляк А. – К.: Освіта, 2006 (Ч.1 – 511 с.; Ч.ІІ – 576 с.)
  23. Семенюк Г., Ткачук М., Ковальчук О. Українська література: Підруч. для 11 кл. – К.: Освіта, 2006. – 510 с.
  24. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. У 4 кн. Упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко, Оксана Сліпушко . – К. : Рось, 1995 .


 








  

   



Генеральні партнери

Компанія «Інтеко-холдінг»






© 2010 Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Розробка сайту bo-co